Menu

project UBA

Анастасія Соболевська - «Грета за стіною»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

«...Якщо Греті стане зовсім погано і все навколо здасться зовсім жахливим, потрібно уявити себе за ширмою - прозорою скляною перегородкою, за якою безпечно і ніхто не скривдить...»

 Що відчуває дитина-підліток у той момент, коли батьки розлучаються? Невже вона більше нікому не потрібна? 

- Можливо, матері? - Але у мами «нова» сім'я, маленька дитина... 

- Може, батькові? - Батько з ранку до ночі на роботі... 

Грета не знає, як їй тепер жити в новій сім'ї, з новими правилами, в новому будинку...  Вона у своєму юному віці стала самотньою... Дівчина в своїй душі і в своєму серці побудувала стіну, за якою спокійно і безпечно, впустивши «до себе» одну єдину людину...

Читаючи цю книгу, я доросла, відчула себе тою, загубленою в низці сумних подій, беззахисною дівчинкою. Автору це вдалося. Мені здавалося, що я не читаю книгу, а слухаю сповідь, вже дев'ятнадцятирічної, Грети, яка не поспішаючи, розповідає мені про все з самого початку.

 Анастасія Соболевська жодною мірою не нав'язує нам, читачам, свій дорослий погляд на ситуації через контекст, кожне речення написано так психологічно тонко і так легко, як ніби письменниця боялася поранити серце головної героїні роману і душі своїх читачок. А це, погодьтеся, особливо цінно. Це книга, яку прочитуєш за один вечір, не звертаючи уваги на втому в очах і пізню годину. Це твір, читаючи який, забуваєш про свої справи і про все на світі. Це історія, яка відроджує в дорослих душах найсвітліші спогади про юнацьке кохання. Це ода найсвітлішому і самому чистому почуттю, про який нам властиво з часом забувати - першому коханню.

Я, як читач, настільки відчула цю книгу, що під час читання фінальної розв'язки цієї історії розплакалася. Чесно, сльози по моїх щоках бігли струмком. Мені було по-людськи шкода Грету, мені хотілося по-сестринськи обійняти її і втішити... Знаючи, що пережити таке горе не так-то просто...

Важливим  в книзі є і те, що Грета не виступає перед нами безвольною і не самостійною (а зараз це дуже популярно серед молодіжної (та й дорослої) сучасної прози, і я цього боялася!),  навпаки, Грета здібна учениця художньої школи, вона - майбутній майстер монументального живопису. Мені було дуже цікаво читати про фрагменти з життя студентів-художників.

Я залишилася в повному захваті від того, що прочитала цей твір і тепер, з чистою совістю, можу рекомендувати цей роман.  У першу чергу, мені б хотілося, щоб цю книгу прочитали батьки, які іноді, в круговороті свого насиченого життя, просто «забувають» про своїх дітей (вибачте, але, іноді, цим грішать всі, навіть найтурботливіші батьки), і звичайно ж , цю книгу я б порекомендувала, юним особам, в надії, що після прочитання цієї книги вони зрозуміють, що життя не таке то й погане і все що в ньому  відбувається (хороше чи погане) робиться з якоюсь вищою метою, нам заздалегідь не зрозумілою.

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

текст писала Олена Горобець

Останнє редагування Четвер, 10 вересня 2015 12:34