Menu

project UBA

Іван Багряний - «Сад Гетсиманський»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

Сім кіл Гетсиманського саду

У процесі того, як я читав цю книгу, мене водили по семи колах Гетсиманського саду і говорили: «Іди і дивись». Я читав, і одночасно я ходив і дивився. Складно тепер ходити, складно дивитися, відповідно складно читати.

Мені складно, хоч я був простим глядачем. А як тоді тим, хто був учасником тих подій, хто сидів у в'язницях НКВС і «ходив» малим і великим конвеєром? Як вони це терпіли, і як вони виживали? Важко, складно? Це зовсім не ті слова (та й хіба можуть бути слова в подібному випадку?) Неможливо – ось щось близьке за значенням. Вони виживали, вони терпіли, але це було НЕМОЖЛИВО.

Система КДБ та НКВС з пошуку «ворогів народу», їх «розколювання» і використання тортур – це також НЕМОЖЛИВО. Неможливо в адекватному суспільстві в адекватний час. Але це було, це існувало. Цей кривавий Гетсиманський сад – це щось настільки безглузде, що просто не сприймається в голові. Але і це одночасно реальність. БЕЗГЛУЗДА РЕАЛЬНІСТЬ.

Після всіх цих ходінь я змирився з неможливістю, з безглуздістю і з жахом. Єдине, залишився притуплений інтерес: це людина народила цю систему, чи система народила людину? Це вбивця придумав машину для масового знищення людей, чи машина виховала нових вбивць? Найстрашніше, що правда тут є і в першому, і в другому. Вбивці придумали НКВС, а НКВС випустило в світ нових вбивць, які своє життя поклали на те, щоб знищувати інших.

П.С. Це було неможливо, але це було. Можна про це замовчати, і через сто років люди будуть думати, що нічого подібного і не було. Але в такому випадку це, на перший погляд, НЕМОЖЛИВЕ трапиться знову...

      Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації

 

текст писав Сергій Мірчук,

бібліотекар,

Барська районна бібліотека для дітей,

м. Бар

Останнє редагування Четвер, 09 квітня 2015 09:40